Освіта наших дітей, мабуть, одне з найважливіших завдань у сучасному світі. Діти — це майбутнє нашої планети, і потреби сучасних учнів значно виходять за межі можливостей звичайного класу. Вчителям варто проактивно вивчати основи нейронауки та розуміти, як вони змінюють підходи до освіти й підтримки психічного здоров’я.
Один із провідних фахівців у сфері нейрорізноманіття в освіті — Томас Армстронг, Ph.D., автор книги Awakening Genius in the Classroom та виконавчий директор Американського інституту навчання та людського розвитку. У своїй книзі він зазначає, що вчителі повинні допомагати дітям «знаходити свого внутрішнього генія та підтримувати їх у спрямуванні цієї сили на шляхи, які можуть привести до особистої самореалізації та користі для інших». Такий підхід охоплює креативність, якої, на думку Армстронга, діти мають безліч, оскільки ще не потрапили під вплив «стереотипних суспільних поглядів».
Нижче наведено 5 способів підтримати нейрорізноманітність у класі так, щоб креативність розквітала, а також інструменти, які вчителі можуть використати, щоб покращити свої уроки й зробити освіту доступною дітям із різними стилями навчання.
1. Підтримуйте психологічну безпеку в класі
Діти з розладами спектра аутизму (АСД), синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ), дислексією, інтелектуальними порушеннями, труднощами навчання та іншими особливими потребами сприймають інформацію про навколишній світ інакше, ніж нейротипові люди. Щоб діти почувалися психологічно захищеними в навчальному середовищі, їм потрібно відчувати чотири речі:
- Відчуття прийняття в групі
- Відчуття фізичної та психічної безпеки для засвоєння нової інформації
- Відчуття безпеки, щоб ризикнути й поділитися своїми думками з групою
- Відчуття впевненості, щоб поставити під сумнів усталені правила, які не мають сенсу
Незалежно від того, чи мають учні у вашому класі ІПР із певними вимогами до адаптації, чи ні, ви можете допомогти дітям розвивати дієві стратегії навчання, створюючи безпечний простір для їхнього фізичного, психічного й психологічного благополуччя. Ось кілька способів, як це зробити:
- Надайте учням кілька способів отримувати інформацію, яку ви подаєте. Деякі діти віддають перевагу тихому читанню, іншим потрібен практичний досвід, а ще інші найкраще сприймають інформацію на слух, коли хтось розповідає їм про тему або читає текст. Наприклад, якщо у вас у класі є набір книг для читання, завантажте їх у програму для перетворення тексту на мовлення, наприклад, Speechify, щоб ті, хто хоче або потребує слухати книги, мали доступ до контенту без необхідності просити про адаптацію, що може бути незручно для нейровідмінних учнів.
- Звертайте увагу на свою мову тіла під час викладання. Ваша мова тіла має показувати, що ви активно слухаєте своїх учнів, що вони включені й прийняті в класі. Переконайтеся, що учні розуміють: тут можна й варто ставити запитання та досліджувати нове.
- Навчайте старших учнів стратегіям самозахисту. Учні, які вже усвідомлюють свої особливості навчання, можуть самостійно відстоювати свої інтереси й потреби, аби бути успішними як у класі з адаптаціями, так і у звичайному. Учні середньої та старшої школи можуть випробовувати різні підходи й обирати те, що працює найкраще, а потім просити впровадити це в освітньому середовищі.
- Пояснюйте учням очікування й дотримуйтеся послідовності правил. Діти, особливо ті, хто нейровідмінні, чудово сприймають структуру та організованість у розкладі. Сталий розпорядок допомагає їм розкриватися, якщо ви послідовні й чітко пояснюєте учням свої очікування та можливі наслідки у випадку порушення правил. Учні не повинні боятися бути виділеними, висміяними, приниженими, покараними або виключеними з освітнього процесу.
- Питайте учнів, що могло б їм допомогти. Якщо ви бачите, що учень має труднощі, запитайте в нього, які адаптації можуть працювати для нього краще. Дайте зрозуміти: якщо в них є ідея, якої ви ще не пропонували, вони можуть вільно поділитися нею для спільного обговорення.
2. Подавайте уроки невеликими частинами
Хоч нейровідмінні діти часто дуже розумні, особливості будови й хімії їхнього мозку нерідко заважають їм довго зосереджуватися на одній темі. Замість того, щоб віддавати таких учнів «на узбіччя» як складних чи проблемних, як це було раніше, вчителі можуть допомогти, просто подаючи навчальний матеріал у менших, легших для сприйняття порціях.
Ви також можете створювати динамічні активності, щоб допомогти учням засвоїти різні поняття в різних формах: рольові ігри, регулярні дебати в класі, ігрові екзамени, креативні способи повторення матеріалу тощо.
3. Урізноманітнюйте свої методики викладання
Дієвий спосіб зацікавити нейровідмінних учнів у класі — урізноманітнювати свої методики викладання. Можна застосовувати різні підходи до того самого матеріалу, щоб учні з різними стилями навчання всі могли його опанувати. Ви також можете створювати індивідуальні уроки для учнів з аутизмом, дислексією, СДУГ та іншими труднощами навчання, щоб кожен отримав базову освіту в зручному для нього форматі.
Деякі ресурси, які допоможуть вчителям створити дружні до нейрорізноманіття класи, наведені нижче.
- Асоціація з нагляду та розвитку навчальних програм (ASCD) — некомерційна організація, що надає ресурси та розширює можливості вчителів для підвищення якості освіти.
- Teachers Pay Teachers. TPT — це цифровий маркетплейс, де вчителі можуть продавати, купувати й завантажувати оригінальні та індивідуальні навчальні матеріали.
- Додаток для перетворення тексту на мовлення Speechify. Text-to-Speech, або TTS, допомагає учням з дислексією та іншим нейровідмінним дітям швидко читати тексти без помилок. Як додаток і розширення для браузера, він доступний майже на будь-якому пристрої з інтернетом.
- The Neurodiverse Classroom від Вікторії Хоніборн. Ця книга — універсальний друкований ресурс для вчителів, які бажають дізнатися про стратегії навчання нейротипових та нейровідмінних дітей і про те, як задовольнити потреби обох груп у класі.
- Тиждень святкування нейрорізноманіття. NCW щороку проводить тиждень святкування нейрорізноманіття та надає багато цифрових ресурсів для вчителів, зокрема плани уроків, тести, роздруківки та багато іншого.
4. Знайте сильні та слабкі сторони своїх учнів
Розуміння сильних і слабких сторін, а також нейрологічних відмінностей своїх учнів — важлива складова створення безпечного освітнього середовища, яке відповідає різноманітним потребам як нейротипових, так і нейровідмінних дітей. Наприклад, у дітей з аутизмом можуть бути обмежені соціальні навички, але вони неймовірно розумні й вправні у розв’язанні складних задач. Діти з дислексією можуть мати труднощі з читанням, але швидко опановувати інші види діяльності.
Нейровідмінні діти часто вважають, що їхні природні слабкості роблять їх недостатньо хорошими чи здібними, щоби не відставати від класу. Але правда в тому, що кожна дитина має свої сильні та слабкі сторони — незалежно від нейротипу. Якщо вчителі створюють умови для розвитку індивідуальних сильних сторін учнів, діти отримують упевненість, щоб працювати і над тими аспектами, які їм поки що даються важче.
5. Майте високі очікування від усіх учнів
Учителі можуть найбільше допомогти учням, коли мають високі очікування від кожного з них. Незважаючи на особливості навчання, і нейротипові, і нейровідмінні учні можуть досягати успіху в межах своїх можливостей. Навіть якщо в дітей є певні слабкості, ви також маєте допомагати їм розвивати свої сильні сторони. Віра в те, що ваші учні можуть досягати великих результатів незалежно від наявних труднощів із навчанням, критично важлива для того, щоб вони справді наважилися на прорив.
Встановіть індивідуальні цілі для учнів, які можна досягти з урахуванням їхніх обмежень. Ідеально — орієнтуватися на цілі у верхній межі їхніх можливостей, але уникайте нереалістичних очікувань. Надто високі вимоги призводять до розчарування і відчуття власної неспроможності: діти можуть старатися, однак відчувати, що їм усе одно не вдається досягти успіху.
Підсумки про нейрорізноманіття в класі
Перетворення звичайного класу на простір, дружній до нейрорізноманіття, — чудовий спосіб дістатися до кожної дитини. Коли діти почуваються в безпеці, щоб досліджувати процес навчання й знаходити свої дієві та недієві підходи, вони виробляють навички, потрібні для навчання протягом усього життя. Учні можуть розвивати свої сильні сторони й зміцнювати слабкі так, щоби це справді давало результат — замість того, щоб просто механічно запам’ятовувати інформацію для тестів та контрольних.
Навчання дітей з аутизмом, СДУГ та інших нейровідмінних учнів може приносити неабияке задоволення, якщо педагоги справді прагнуть допомогти їм досягти особистих вершин. З урахуванням нейрологічних відмінностей та впровадженням ідеї нейрорізноманіття в практику, учителі можуть створити освітнє середовище, де всі діти отримують можливість і підтримку для успіху — академічного, емоційного й психічного — незалежно від інтелектуальних порушень, стану психічного здоров’я чи особливих освітніх потреб.
