Визначення дислексії доволі широке, якщо враховувати спектр симптомів, які вона охоплює. У своїй основі дислексія — це мовний розлад навчання. Це узагальнювальний термін для низки симптомів, що проявляються у людей, які мають труднощі з окремими навчальними навичками та деякими мовними вміннями, передусім читанням. Однак дислексія часто також спричиняє труднощі з письмом, правописом, фонематичним сприйняттям та іншими мовними навичками.
Часто дислексія поєднується з іншими розладами навчання, такими як синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, або СДУГ, а також з іншими порушеннями.
Дислексія впливає на людину впродовж усього її життя. Проте на різних етапах вона може проявлятися по-різному. Наприклад, дорослий із дислексією може стикатися з іншими труднощами, ніж у дитинстві, і навпаки. Дислексія може впливати на успішність дитини в навчанні, а у дорослого — на продуктивність на роботі або навіть можливість утриматися на робочому місці.
Іноді людина настільки сильно потерпає від розладу навчання, що їй необхідно забезпечити спеціальні умови, цільову підтримку, коригувальні заходи або навчання у спеціальних закладах.
Що спричиняє дислексію?
Точна причина виникнення дислексії наразі невідома, але дослідники з’ясували, що існують відмінності у структурі, функціях та розвитку мозку. Однак потрібні подальші дослідження в цих галузях, щоб дати батькам, освітянам і лікарям змогу якнайповніше підтримувати дітей і дорослих із дислексією.
Є докази, що дислексія має генетичну складову, адже часто трапляється в межах однієї родини.
Доведено, що дислексія не пов'язана й не спричинена браком інтелекту, бажання вчитися чи недостатньою наполегливістю. Вчасні втручання у вигляді спеціальних методик навчання та домашніх вправ можуть дати школярам із дислексією й іншими розладами підтримку, необхідну для навчання й досягнення успіху в школі.
Наскільки поширена дислексія?
За даними Міжнародної асоціації дислексії, приблизно у 20% людей у США проявляються певні симптоми дислексії. Хоча не всі вони мають право на спеціальну освіту, вони можуть зазнавати серйозних труднощів із правописом, читанням, фонологічним сприйняттям, обробкою мови, перестановкою слів, плутанням схожих слів і письмом.
Як діагностується дислексія?
Дислексію часто виявляють, коли дитина навчається в школі. Якщо у дитини виникають труднощі з читанням, швидкістю читання чи письмовим мовленням, це може стати сигналом для педагогів, які направляють учня на скринінг чи оцінку, щоб з’ясувати, чи йдеться про дислексію або інший розлад навчання. Іноді батьки помічають, що їхня дитина стикається з певними мовними труднощами, і самі ініціюють обстеження, щоб виявити розвиткову дислексію.
Дорослий може звернутися до спеціаліста в галузі психічного здоров’я або до сімейного лікаря через труднощі з читанням чи письмом і отримати направлення на відповідне обстеження.
Базова діагностика дислексії включає низку завдань і запитань як для самої дитини, так і для батьків, а іноді і для педагогів. На основі цього формується профіль, і в більшості випадків діагноз ставлять за результатами такої оцінки. Рання інтервенція дає дитині найкращі шанси на успіх у навчанні, тому що раніше виявлена дислексія, то краще.
Види дислексії
Існує чотири типи дислексії:
- Фонологічна дислексія — також називається аудіальною або дисфонетичною дислексією. Виявляється у складнощах зі співставленням написаних літер і складів зі звуками, які вони позначають, а також у труднощах із розшифруванням цих звуків.
- Поверхнева дислексія — також відома як візуальна або дисейдетична дислексія. Полягає у візуальних труднощах з розпізнаванням цілих слів. Може також призводити до проблем із запам’ятовуванням та вивченням нових слів.
- Дефіцит швидкого найменування — складність з автоматичним і швидким називанням чисел, літер, об’єктів або кольорів. Нейронна обробка уповільнена, через що потрібно більше часу, щоб згадати назви, коли людина їх бачить.
- Подвійний дефіцит — труднощі і з найменуванням мовленнєвих звуків, і з фонологічною обробкою. У більшості людей зі слабкими навичками читання спостерігається саме подвійний дефіцит.
Які ознаки дислексії?
Дислексія — це специфічний розлад навчання, який може по-різному виявлятися в мовних здібностях людини. Однак найпоширеніші ознаки дислексії включають:
- Проблеми з читанням як про себе, так і уголос, або і так, і так — труднощі з розумінням слів на сторінці та розпізнаванням слів.
- Труднощі з технікою читання, розумінням і запам'ятовуванням прочитаного.
- Дуже повільне, виснажливе письмо й читання.
- Проблеми з правописом. Людина може знати, як пишеться слово, але не може його відтворити на письмі.
- Уникає читання та занять, пов'язаних із читанням.
- Часто неправильно вимовляє слова чи імена, має труднощі з підбором слів і добиранням рим.
- Переставляє літери, слова або числа в словах, реченнях і послідовностях.
Дитині з дислексією може бути складно навчитися говорити, запам’ятовувати літери та їхні звуки. Вивчення іноземної мови також може даватися дуже важко.
Математика — ще одна поширена складність для людей із дислексією. Вони можуть мати проблеми з запам’ятовуванням числових фактів і правильним виконанням математичних дій.
Як лікується дислексія?
Людина з дислексією матиме цей розлад усе життя — він не зникає з віком. Однак за належної підтримки вона може дуже добре з ним упоратися, зокрема й у плані навичок читання та письма. Рання ідентифікація й втручання значно підвищують шанси на успіх, адже що швидше розпочнеться лікування, то швидше можна опанувати потрібні навички. Репетитори, учителі та терапевти, які спеціалізуються на роботі з дітьми з дислексією, можуть відіграти ключову роль.
Велике значення має й підтримка вдома — це можуть бути домашні вправи й наставництво з боку батьків чи опікунів.
Допоможуть і певні пристосування, наприклад, програми для озвучення тексту, як-от Speechify, цифрові диктофони, подовжений час на тестування, складання іспитів усно, а не письмово.
Дислексія може супроводжувати людину все життя, але це не вирок. За умов правильної підтримки та втручання люди з дислексією можуть досягати успіху майже в будь-чому, чого вони забажають.
Поширені запитання
Що робить людина з дислексією?
Людина з дислексією має труднощі з читанням, а також з іншими мовними навичками — писанням, правописом, а іноді й із говорінням. Діти з дислексією зазвичай розумні й сумлінні, але їм важко поєднувати літери зі звуками, особливо під час читання чи письма. Вони можуть переставляти слова чи числа у слові, реченні або послідовності. Також у них можуть бути проблеми з обробкою мовлення й розумінням сказаного.
Який приклад прояву дислексії?
Людина з дислексією може читати дуже повільно або витрачати на читання набагато більше зусиль, ніж інші. Вона може переставляти літери або числа, наприклад «тепер» читати як «перет», а «1648» як «1486». Слова можуть зливатися докупи — ніби зникають проміжки між ними. Можуть виникати проблеми з розумінням і запам’ятовуванням прочитаного, але вони зникають, коли хтось інший читає текст уголос.
Що спричиняє дислексію?
Дислексія може призводити до проблем із самооцінкою та поведінкою, якщо її не лікувати. Людина з недіагностованою дислексією може страждати від тривоги, браку впевненості в собі, низької самооцінки, агресивності, проблем із поведінкою, труднощів у навчанні або навіть неуспішності в школі, а також відчувати ізоляцію від родини, друзів та вчителів. Вона може вирости й так і не навчитися читати або робити це ефективно, зокрема з розумінням змісту. Це може завадити їй реалізувати свій потенціал у дорослому житті.
Яка форма дислексії найпоширеніша?
Фонологічна дислексія — це найпоширеніший тип дислексії. Вона спричиняє труднощі з поділом мовлення на звуки, вимовлянням і розпізнаванням слів, а також зі співставленням звуків і символів.
Якої допомоги може потребувати людина з дислексією?
Люди з дислексією можуть потребувати допомоги з читанням і письмом. Асистивні технології, зокрема програми для перетворення мовлення на текст або тексту на мовлення, такі як Speechify, а також цифрові диктофони можуть стати у пригоді. Часто їм простіше писати за допомогою клавіатури, а не ручкою чи олівцем. Аудіокниги також можуть бути хорошою альтернативою для обов’язкового читання літератури.
